10-13 березня відбулася чергова волонтерська поїздка Самооборони Бібрки та спілки ветеранів АТО на Донеччину. Цього разу на передову вирушила група у складі Олександра, Віталія та Василя. Загалом було подолано майже 2900 км.
Дякуємо за допомогу всім небайдужим мешканцям м.Бібрки, с.Розсохи, с.Свіржа, с.Підгородища, с.Ланів та зокрема всім бібрським господиням за домашні страви. Цього разу вареників та пиріжків для наших хлопців відвезли стільки, скільки не відвозили за всі попередні поїздки. Окрема подяка нашим колегам-волонтерам з HAND MADE по-львівськи та ГО “Синій камінь” з м.Перемишляни за співпрацю. Дякуємо за кошти на паливо працівникам служби КВПіА Бібрського ЛВУМГ – 700грн, братам Задорожним – 300грн., Тивонюку А. – 250грн, Грицило І. – 200 грн., невідомий добродій – 100грн., а також меру міста Гринусу Р. за хліб та мийні 
засоби, Патецькому І. за велику коробку цигарок, Беженару В. - за каву та чай, Теплицькому О. - за мед, працівникам Бібрської райлікарні за в’язані теплі шкарпетки, магазину “Святослав” - за теплі шкарпетки та рукавиці і парафіянам костелу св.Миколая і Анни м.Бібрки за теплі речі та продукти, підприємцям ДАЙКОві Ярославу, ПП "Якимчук" (Львів),фермерам з Кимира та Ушковичіа за муку для випічки хліба воякам..
Кожному нашому землякові ми зібрали окремі посилки з домашніх закруток, салатів, варення, тушонок, наборів сумішей з HAND MADE, кави, чаю, блоків цигарок, плащів, теплих речей та засобів гігієни.
На цей раз було відвідано підрозділи наших земляків, що на даний час перебувають на Донеччині, яких не було змоги відвідати в попередніх поїздках. Основною ціллю було відвідати добровольчий батальйон ОУН, який у зв’язку з виводом 93 бригади та зі своїм розширенням просив допомоги в облаштуванні бази ліжками. Тому одразу по приїзді на Доннечину першочергово відвідано базу батальйону в Красноармійську. Для цього в їхнє розташування було доправлено 14 ліжок (подяка Перемишлянській ЦРЛ) За матраси, ковдри, подушки, постільну білизну, гумові чоботи, плащі, комплекти військової робочої форми дякуємо нашим колегам-волонтерам з ГО “Синій камінь”, а саме Тивонюку А. та Репеті З. Крім цього, залишено домашні закрутки, теплий одяг, вереники, пиріжки, борщові та супові суміші, вітамінні суміші, яблука, цигарки та ще деякі речі.
Далі вирушили в с.Веселе в розташування 43 бригади до Степана з Малих Ланок, який виїхав нам назустріч. Передавши заплановане, поїхали в с.Піски на позиції батальйону ОУН, доправили частину вантажу для потреб передової. Вирішили їхати по прямій, минаючи Красноармійськ. У полі на роздоріжжі трьох доріг ми зупинилися вивчати карту. Нам пощастило: недалеко біля бункера наші хлопці з 14 бригади розпалювали багаття для приготування сніданку, і яка була неприхована радість тим вареникам та пиріжкам, не передати. Розпитавши правильну дорогу, рушили далі. По дорозі до Пісок відвідали блок-пост «Республіка Міст», де розташувався підрозділ 128 бригади. Віталій зустрів своїх побратимів, яким теж перепали бібрецькі гостинці. На пост за нами приїхав джип із Пісок для того, щоб ми маневрували тільки по їхніх слідах. Так ми на шаленій швидкості, через “мертві” Піски, добралися до передової, а це до веж Донецького аеропорту пара сотень метрів. Розвантажившись та поспілкувавшись із нашими земляками з Перемишлян та Вибранівки, вирішили дістатися Авдіївки в розташування 58 бригади до Івана з м.Бібрки. На жаль, Авдіївку обстрілювали з різних типів зброї, тому, поблукавши по місту між численними блок-постами, не змогли зустрітися з Іваном. По телефону Іван запропонував продукти та передачі залишити в медроті 58 бригади за вказаною адресою. Звідти «швидка» вивела нас на так звану «дорогу життя». Далі - шлях до КПП Зайцеве до Романа з Малих Ланок. Черга на «ту» сторону сягала десь півтора кілометра. Коли ми об”їхали, нас зупинили прикордонники: тоді ми ще не знали, що перед нами на міні біля дороги підірвався військовослужбовець ЗСУ. Тому на зустріч із Романом довелося трохи почекати в обумовленому місці. Романові та його підрозділу залишили решту вантажу.
Далі - далека дорога додому (за півтори доби - дві години сну), але з відчуттям виконаної місії та в компанії ще трьох бійців батальйону ОУН, котрі їхали на перепочинок, час минув швидко.
Надалі просимо всіх небайдужих допомогти в підготовці до наступної поїздки, яку заплановано на Луганщину. На жаль, щоразу гостріше постає проблема з транспортом. Тому просимо зголоситися всіх, хто може допомогти в даному питанні.
Олександр Швець
