Символіка

Протягом останніх п’яти років понад 150 міст України відновили давні чи прийняли нові герби, частина з них відродила і традицію міського прапорництва. Можна надіятися, що Бібрка також поповнить цей список, тим більше, що мова йде про відновлення багатовікового історичного символу.»

Є трохи інша історія про бібрську геральдику, яка здавен побутує у місті. У ній говориться про те, що перша згадка про герб міста Бібрки відноситься до далеких часів козаччини. Було це тоді, коли покалічений у тяжких боях козацький старши­на Данило Кочубей поселився на околиці Бібрки, зараз це район вулиці Козацької, що веде на Піддовге. Було це біля головного тракту на Галич. Він звів собі тут до­бротний, з оборонними вежами будинок, на якому встановив головний геральдич­ний знак Бібрки: бобра на купині із зеленою віткою в лапах. Взяв він цей основний елемент із міської печатки, який, у свою чергу, запровадив на печатку колишній бібрський священик отець Гринь.

Отець Гринь, як каже легенда, в 1474 році перед нападом ординців вивів ді­тей з міста в необжиту лісову дебру, де зараз Піддовге. Саме тут протікала притока Боберки, на якій жили бобри. І коли дикі бузувіри наблизились до дебри, шукаючи за людьми, отець Гринь закликав дітей зайти у річку і заховатися під купинами бо­брів. Він і сам так зробив. Таким чином були врятовані всі бібрські діти.

І у пам’ять про це отець Гринь пішов до міського воєводи та попросив, щоб надалі на міському штандарті була нарисована купина з бобром, як символ Божого спасіння бібрських дітей від татарської неволі.

Згодом із міського штандарта - стяга бобер на купині став головним елемен­том на печатці міста та на його гербі.

Отже, перший пам’ятний герб Бібрки виглядав дуже просто: овальне золоте вінєточне обрамлення із потрійною короною наверху, а на основному, голубому полі герба, на зелено-чорній купині сидить бобер в коричневих тонах і поїдає свіжу зелено-золотисту вітку верби.

Використовуючи старі геральдичні знаки, пов’язані з привілеєм Бібрки на са­моврядування за магдебурзьким правом, бібрчани у час національного відроджен­ня та незалежності України виготовили проекти нового герба та прапора міста. Ці роботи художньо оформив виходець із Бібрки, львівський графік Зеновій Царик.

24 вересня 1996 року на засіданні виконкому міської ради народних депутатів художні проекти були затверджені. Вони передані у відділ геральдики Львівсько­го інституту української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України для подальшого обліку і зберігання. Схвальним є те, що ця копітка робота проведена на відзначення 785-річчя старовинного галицького містечка.

Що ж являють собою головні геральдичні знаки Бібрки? Якими вони є?

Герб

Його основу складає старий захисний щит, обрамлений по краях золотою лінією. По всій висоті щита та повністю по всій ширині в нижній його частині у бронзово-білому кольорах змальована оборонна вежа. Це пам’ять про перші споруди у місті, що були зведені на головному торговому гостинці із Львова до Галича. Три вежі оборонної споруди обвиті синім полем неба. Над куполом центральної, найвищої вежі майорить біла стрічка з чорним написом «Бібрка - 1211».

У найнижчій частині головної, передньої вежі нанесене синє, пірамідальне море у формі купини. У її центрі на задніх лапках сидить бобер. Він розташова­ний у позі зліва направо. У передніх лапках тримає гілочку з листям. Ці елементи змальовані в золотих фарбах. Бобер на гербі міста є головним елементом. Це найдавніша геральдична відзнака Бібрки.

Прапор

На золотистому, завершеному декоративним шпилем древку майорить пра­пор Бібрки. Його розмір - 75x150 см. Виготовлений він із тканини п’яти кольорів: малинового, синього, жовтого, зеленого та білого. Малиновий колір заповнює верхню частину прапора шириною 12 см. Це символ давньої, історичної боротьби за незалежність галицького краю. Нижче розміщені дві смуги - синя і жовта, по З см кожна, що символізують кольори нації. Далі - зелений колір шириною 20 см. Під ним йде біла хвиляста лінія шириною 2 см. Це символи річки Боберки, над якою жили бобри. Завершує прапор нижня, синя частина шириною 30 см.

У центральній частині прапора нашито головний геральдичний елемент з гер­ба міста - щит із бобром. Висота його - 60 см, ширина - 50 см. Щит синього поля обрамлений золотою лінією по обводу. Бобер сидить на задніх лапах, а в передніх тримає гілку з листочками. Він повернутий до древка. Бобер і вітка змальовані в жовто-золотистих кольорах. Нашивка щита з бобром зроблена на двох сторонах прапора.

У Бібрці вперше розгорнута робота по прапорництву. І віриться, що цей громадський великий символ приживеться тут надовго. Майбутні покоління бібрчан гордитимуться тим, що їх невеличке місто має свій герб і прапор, свої стяги-штандарти, має свою славну історію, незважаючи на те, що воно є серед найменших в Україні.

Тут вже є свої похідно-туристичні стяги-штандарти. Вони виготовлені у місь­кій раді, в загальноосвітній середній школі, в держлісгоспі, для осередку Союзу українок, для газокомпресорної станції і т.д.

На завершення розповіді про бібрську геральдику наведемо ще один видрук із кореспонденції «Бібрчани освятили герб і прапор міста», поміщеної у Перемишлянській районній газеті «Галицький шлях».

«...У переддень свята Незалежності 1998 року бібрчани зібралися на урочисту сесію міської ради в Народному домі «Просвіта». Її відкрив міський голова п. Михай­ло Кобель. Від громадськості та активу міської ради були покладені квіти та вінки до меморіальних дощок Тарасові Шевченку, Уляні Кравченко та Андрію Парису.

Незвичною була святкова сесія міської ради, на якій представлялись громад­ськості і затверджувалися депутатами прапор та герб міста. Освячення міської геральдики провели отець-декан Микола Коваль та отець-сотрудник Зеновій Телішевський з церкви святої Покрови.

Практичне виготовлення герба і прапора взяли на себе директор Народного дому «Просвіта» п. Тарас Палько та завідуюча відділенням соціального захисту на­селення п. Галина Нюнька. Розробив міську геральдику виходець з Бібрки, львівський графік п. Зеновій Царик.

Одностайно проголосували депутати за прапор і герб міста. їх урочисто вне­сли у зал засідання сесії юні бібрчани, дівчатка та хлопчики в народних строях. Сесія доручила виконкому міської ради розробити положення про подальше вико­ристання та зберігання герба і прапора міста.

З нагоди урочистостей бібрчан щиро привітали заступник голови районної держадміністрації п. Михайло Андрухів, голова міського осередку КУНу п. Петро Івахів, голова осередку Руху п. Петро Довбецький і від Союзу українок - п. Ганна Пушкар. На сесії був присутній завідувач відділу районної держадміністрації п. Лю­бомир Козак.

Величне свято - День незалежності - збіглося з іншою видатною датою у житті міста - із 130-річчям від дня проголошення Бібрки повітовим центром. Про це цікаво і дохідливо доповів на сесії член виконкому міської ради п. Тарас Шах, ди­ректор середньої школи.

Цей громадський урочистий захід у місті став виявом великої і щирої любові до своєї історії, до святої пам’яті, що ніколи не згасне серед бібрчан.»