ПРОЄКТ DECIDE та розвиток системи профорієнтації для молоді
Проєкт DECIDE («Децентралізація для розвитку демократичної освіти») спільно з Міністерством освіти і науки України реалізує національне пілотування системи профорієнтації для дітей та підлітків. Проєкт DECIDE впроваджується ГО DOCCU та PHZH International Projects in Education за підтримки Embassy of Switzerland in Ukraine / Посольство Швейцарії в Україні. Ініціатива спрямована на формування цілісного підходу до усвідомленого вибору професії, розвитку навичок самопізнання та орієнтації у світі сучасних професій з урахуванням потреб громад і ринку праці. Бібрська міська громада успішно пройшла відбір до Швейцарсько-українського проєкту DECIDE – «Децентралізація для розвитку демократичної освіти»! Це означає, що ми отримаємо повний експертний супровід, міжнародне навчання для наших педагогів, оскільки реалізується проєкт ГО DOCCU у партнерстві з Цюрихським педагогічним університетом (Швейцарія) за підтримки Швейцарії, представленої Швейцарським бюро співробітництва в Україні. https://decide.in.ua/
З 1 по 8 грудня у Бібрській ТГ відбулося опитування в межах національного пілотування системи профорієнтації дітей і підлітків. Метою цього опитування є комплексне вивчення стану, умов та потреб у провадженні системи профорієнтаційної роботи в Бібрській територіальній громаді.
Проаналізувавши результати опитування конкретних груп громадян громади:
- Місцева влада
- Представники ЗЗСО
- Батьки учнів 10-18 р.
- Місцеві роботодавці
- Учні ЗЗСО (10-18 р.)
- Випускники ЗЗСО громади (14-22 р.)
маємо загальні висновки стану профорієнтації дітей та підлітків у нашій громаді. Зібрана інформація буде використана виключно для організації, супроводу та координації участі Бібрської міської громади у проєкті.
- Контекст та організація профорієнтації:
Основними чинниками, що впливають на вибір професії, є рівень заробітної плати (до 100% за оцінкою влади та роботодавців) та особисті здібності/таланти (83,3% серед випускників). Водночас роль організованих профорієнтаційних заходів оцінюється самими учнями як мінімальна (лише 6,1%), що свідчить про їх низьку реальну ефективність. Молодь переважно використовує соціальні мережі (83,3% випускників) та спілкування в родині, тоді як шкільні уроки та вчителі як джерело інформації мають обмежений вплив (13,3% серед учнів).
Попри те, що місцева влада декларує 100% наявність стратегічних документів, у закладах освіти лише 48,3% підтверджують наявність таких програм, а 28,5% освітян та 64% батьків взагалі не володіють інформацією про їх існування. Найпоширенішими формами роботи є традиційні уроки (52,3%) та зустрічі з фахівцями (58,3%). Натомість інноваційні та цифрові формати (вебінари, онлайн-курси) охоплюють лише 4–12% аудиторії.
Висновки: У громаді сформовано високе політичне очікування від профорієнтації, проте воно ще не трансформувалося у якісну та впізнавану послугу для кінцевого споживача. Спостерігається критичний розрив між звітною масовістю заходів (100% за декларацією влади) та реальним досвідом молоді (66,7% випускників стверджують, що не брали участі в жодному заході). Система профорієнтації працює переважно на формальному рівні, не забезпечуючи дієвої підтримки учням, серед яких лише 32,6% мають чітке професійне самовизначення.
- Успішні практики, інклюзія, гендерна рівність.
У питанні інклюзивності спостерігається суттєва полярність думок: якщо освітяни (46,4%) та влада декларують врахування потреб вразливих груп, то 66,7% роботодавців відкрито заявляють, що потреби дітей з особливими освітніми потребами (ООП) не враховуються. Батьки демонструють найвищий рівень необізнаності — 43,1% не змогли оцінити стан інклюзії. Бізнес громади визнає свою інфраструктурну неготовність, хоча 100% роботодавців готові забезпечувати гнучкий графік для учнів з ООП.
Гендерна складова профорієнтації також характеризується розривом у сприйнятті: влада звітує про постійну роботу з подолання стереотипів (100%), тоді як 52,3% батьків про такі заходи нічого не знають. Головними бар’єрами для рівноправної участі бізнес вважає обмеженість ресурсів (66,7%), а випускники — недостатню підтримку педагогів (33,3%).
Щодо успішних практик, спостерігається «інформаційний вакуум» серед безпосередніх учасників: лише 8,8% батьків та 16,6% освітян знають про успішний досвід інших громад, попри 100% обізнаність влади. Внутрішні успішні кейси мають переважно точковий характер: випікання круасанів, майстер-класи з ліплення, ярмарки професій та екскурсії на ферми чи пасіки. Проте для випускників профорієнтація все ще асоціюється переважно з «розповідями вчителів», що вказує на дефіцит інтерактивності.
Висновки: Інклюзія та гендерна рівність у профорієнтації громади перебувають на стадії декларативного визнання, яке ще не підкріплене інфраструктурною готовністю бізнесу та системним інформуванням батьків. 100% роботодавців виявили бажання впроваджувати успішні практики, що є ключовим ресурсом для розвитку. Проте наразі робота має фрагментарний характер (разові акції замість системи), а успішні приклади не популяризуються належним чином, залишаючи 61,6% батьків у стані повної необізнаності щодо успіхів школи.
- Кадровий потенціал та ресурсне забезпечення
Система профорієнтації в громаді тримається переважно на ентузіазмі класних керівників (100% за оцінкою влади та 48,3% за оцінкою освітян) та психологів. При цьому спостерігається критично низький рівень спеціалізованої підготовки: лише 8,6% освітян проходили навчання з профорієнтації. Найслабшою компетенцією кадрів визнано знання сучасного ринку праці, що підтверджують як роботодавці, так і батьки. Головними кадровими бар’єрами визначено відсутність оплати за таку роботу (100% за оцінкою роботодавців та влади) та нестачу підготовлених фахівців. Попри це, у громаді є консенсус щодо розвитку: понад 60% батьків, учнів та роботодавців підтримують запровадження посад кар’єрного радника у школах та координатора у громаді.
У ресурсному забезпеченні зафіксовано «дзеркальний розрив» у сприйнятті: місцева влада на 100% впевнена у достатності ресурсів, тоді як 100% роботодавців вважають ресурсний потенціал своїх підприємств недостатнім для якісної роботи з молоддю. Випускники (50%) та учні (21,7%) також гостро відчувають дефіцит матеріально-технічної бази. Найбільшими потребами громади (крім влади, яка не бачить дефіцитів) визначено цільове фінансування (61,6% освітян) та створення сучасних інтерактивних просторів з обладнанням (52,3% батьків). Також кожен другий випускник наголошує на браку транспорту для профорієнтаційних екскурсій.
Висновки: Кадровий ресурс громади вичерпується через високе навантаження педагогів та відсутність фінансової мотивації, що на тлі низького рівня володіння інформацією про ринок праці робить профорієнтацію застарілою. Існує системний запит на професіоналізацію: громада готова до введення кар’єрних радників, але це потребує реальних бюджетних видатків, а не лише декларацій. Ресурсний розрив між владою та практиками (школами/бізнесом) блокує розвиток: без створення сучасних хабів та забезпечення логістики (транспорту) профорієнтація залишатиметься на рівні теоретичних розмов, які не задовольняють запит 46,9% учнів на практичне ознайомлення з професіями.
Щиро дякуємо всім, хто долучився та проявив активність! Разом створюємо умови, аби наші діти бачили своє успішне майбутнє в рідній громаді.
Сторінка проєкту у Фейсбуці:
https://www.facebook.com/decideUA#DECIDE #профорієнтація #освіта #DOCCU #НУШ
