За останніх два тижні в соціальних мережах з’явилося багато критики щодо доріг в Бібрці, проводяться порівняння з сусідньою державою— Польщею.
Перш за все варто зазначити, що в сусідній державі бюджет містечка, співмірного з Бібркою, більший приблизно в 15 разів. Звідки береться такий бюджет? Із податків, бо поляки їх платять сумлінно. А сплачуючи податки, можуть і вимагати у влади якісних доріг, тротуарів та інших умов. Окрім власних грошей, Польща отримала від Євросоюзу величезні кошти на розвиток інфраструктури (доріг, водогонів, каналізацій), розвиток освіти, науки й т.і. Суми співфінансування від ЄС складали від 60% до 85%. Тобто Польща вкладала мільйон своїх коштів, а від ЄС отримувала в середньому ще 3,5 мільйона. От за ці кошти за останні 10 років наші сусіди зуміли відновити свою інфраструктуру. Очевидно, порівняння польського містечка з Бібркою недоречне й неграмотне, якщо не сказати дилетантське.
Щодо Бібрки. Доводимо до відома громади, що на балансі в міста є 20 кілометрів комунальних доріг, за останніх 25 років більшість із яких зовсім не ремонтували. Стан їх дійсно незадовільний, але такими вони стали не за останніх два роки, чи не так? Але проблема не тільки в дорогах, а й у водопостачанні (прокладалось 1960 року), каналізації, та й зливній каналізації. Ці мережі також в аварійному стані й майже не ремонтувались.
Тож перш ніж розпочати ремонт дороги, потрібно відремонтувати водогін, каналізацію та дощову каналізацію.
Скільки ж це коштує?
Вартість капремонту 1 км дороги з тротуаром в середньому 5,5 млн. грн.
Вартість капремонту 1 км водогону в середньому 0,5 млн. грн.
Вартість капремонту 1 км каналізації в середньому 2 млн. грн.
Вартість капремонту 1 км дощової каналізації в середньому 1 млн. грн.
Разом – 9 млн. гривень за кілометр.
Тобто, щоб облаштувати 20 км дороги з супутніми комунікаціями, потрібно 180 мільйонів гривень.
А якими коштами володіємо ми?
Бюджет розвитку міста близько 3 мільйонів. Але ці кошти лише на ремонт інфраструктури не витратиш. Потрібно ще витрачати кошти на дитсадок, Народний дім, Будинок школяра (БДЮТ), прибирати в місті, ремонтувати комунальні будинки, освітлювати вулиці, підтримувати школу й лікарню, музичну школу (вони фінансуються з районного бюджету, але за залишковим принципом), допомагати важкохворим, підтримувати спорт, молодь, культуру й т.і. Бо ці об'єкти також роками не доглядались.
Залишається небагато – 1 – 1,5 млн. грн. Тобто за рік ми можемо зробити повністю капремонт 140 метрів дороги з супутньою інфраструктурою. Так що, шановні критики, спочатку опануйте елементарну математику, а потім пропонуйте щось корисне. Усі раціональні пропозиції вислухаємо і візьмемо до відома.
Для вирішення гострих питань ми звертаємось по співфінансування до бюджетів інших рівнів. ЄС нам поки не допомагає. Допомогти можуть з районного, обласного або державного бюджетів. Районний бюджет нам не допомагає. З обласного бюджету залучаємо кошти за різними програмами (до прикладу – обласний конкурс мікропроектів: подали на розгляд 12 , 6 із яких перемогли. Це добрий результат), але поки цих коштів небагато. З державного бюджету ми отримали суттєві кошти лише на каналізування вул. Галицької і водогін по вул. Зарічній.
Незважаючи на скромний бюджет з грудня 2015 року до сьогодні вдалося провести капремонт частини вул. Тарнавського (на майже 200 тис. грн.), малі поточні ремонти доріг без твердого покриття (станом на 2015 рік вулиці Лепкого, Шевченка й ще деякі були фактично непроїзні, тому змушені були рятувати ситуацію).
Прокладено водогонів низького тиску – 1,5 км. Водогонів високого тиску – 1,2 км.
Прокладено каналізацій 1,7 км.
Окрім того, відновлено роботу очисних споруд (понад 1 млн. грн), КНС, ін.
На це кошти залучались з міського, обласного та державного бюджетів. Також значну частину робіт виконано й силами мешканців (вартість їх робіт компенсувалась наданням послуг з водопостачання й водовідведення).
Також певні роботи заплановано й на цей рік.
Очевидним є те, що коли б такими темпами працювали наші попередники останні 15 років – проблем з дорогами, тротуарами, водогонами, каналізаціями та ін. в нас би не було. Але чомусь попередникам було не до того. Вони продавали самим собі комунальне майно і розсварювали між собою громаду. Бо де двоє сваряться – третій користає.
Хочу нагадати, що у 2016 році, фірма «Онур» проклала асфальт по вул. Тарнавського та по вул. Грушевського. З Бібрської міської ради ми витратили тільки 200 тис. грн. на початок вул. Тарнавського, на які є підписані акти. Решта (вул. Грушевського) було зроблено за кошти обласного бюджету на суму приблизно 800 тис. грн., і сьогодні ми звами є свідками руйнування асфальтного покриття у зв’язку з тим, що не було зроблена відповідна основа. Але ці роботи ми не приймали й жодних актів не підписували. Тому й не можемо оскаржувати якість робіт.
Кожен із нас мріє про гарне, чисте, затишне місто, де б не було жодних проблем, але виходимо з того, що маємо. Я, як міський голова, з депутатами та командою однодумців стараємося залучати інвесторів, державні та обласні кошти, постійно подаємось на різні проекти, державні фонди, гранти та ін.
Щодо критиків хочу сказати таке: замість того, щоб плескати язиками, беріться за роботу Кажуть, добре помагає. Ми жодного з вас не бачили за роботою на благо громади. Жодної ініціативи чи проекту, податків чи благодійних внесків, участі в заходах чи благочинних акціях із вашого боку. Моральне право критикувати мають ті, хто хоч щось зробив. Панове, одне—плескати язиком, а друге—перти плуга. Знімати примітивне й похабне відео з нецензурною лексикою, нічого не тямлячи в цифрах,—це одне, а пропонувати й робити щось корисне—зовсім інше.
Так, у нас малий бюджет, за який потрібно багато що зробити. Впевнений, що настане той час, коли і з нас братимуть приклад інші міста. Хочу подякувати підприємцям та організаціям, які вчасно сплачують податки: завдяки Вам розвивається наше місто. У наступному числі «Бібрських вістей» подам інформацію, хто скільки сплатив за І квартал 2018 року.
Бібрський міський голова
Роман Гринус
