Сім’я кожного військового, який загинув, захищаючи Батьківщину під час повномасштабної війни, має право отримати компенсацію — одноразову грошову допомогу у розмірі 15 мільйонів гривень. Це право забезпечує постанова Кабміну № 168 від 28 лютого 2022 року.
На яку державну допомогу можуть розраховувати родичі загиблих військовослужбовців?
Кожна сім’я, яка втратила або чоловіка, або сина, має право на отримання допомоги. Згідно з постановою Кабміну № 168 від 28 лютого вона становить 15 мільйонів гривень. Також члени родини можуть отримати допомогу на поховання (згідно з постановою Кабміну №829 від 22 травня 2000 року) в розмірі п’яти прожиткових мінімумів. Ці кошти виплачує військова частина. Крім того, якщо військовослужбовець не загинув, а помер під час проходження служби, то виплата здійснюється згідно з постановою Кабміну №975 від 25 грудня 2013 року.
Хто має право на ці виплати?
Допомога, яка призначається державою, розподіляється рівними частинами на всіх отримувачів, які зазначені в статті 161 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. А саме:
- батьки;
- один з подружжя (якщо вони вдруге не вступили в шлюб);
- діти до 18 років;
- діти, старші 18 років, якщо вони або інваліди дитинства, або здобули інвалідність до досягнення ними 18-річчя;
- студенти, які навчаються на денній формі навчання, але не старші 23 років;
- утриманці.
Хто не має право на виплати?
Допомога не призначається громадянам Російської Федерації, республіки Білорусь, або особам, які тривалий час проживають на території цих країн. Також особам, засудженим за державну зраду, колабораційні дії або ті дії, які сприяють країні-агресорці.
Якщо у загиблого не було родичів, які є у переліку, чи може допомога бути призначена комусь іншому?
Є тільки перші ступені спорідненості, які є у переліку. Далі це можливо за рішенням суду. Якщо в судовому порядку буде доказано, що вони були опікунами абощо. Це все індивідуально.
Як можна отримати цю грошову допомогу? До кого звертатися? Хто має звертатися?
Для отримання грошової допомоги необхідно особисто або через законних представників звернутися із заявою до районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки незалежно від місця реєстрації.
Крім заяви треба подати комплект документів:
- копія паспорта;
- ідентифікаційний код;
- документи які посвідчують родинні зв’язки (для подружжя це свідоцтво про шлюб, для дітей — це свідоцтво про народження, для батьків — це свідоцтво про народження загиблого).
Упродовж якого часу цю виплату можна отримати з того моменту, як людина принесла документи?
Цього року сума допомоги, призначена Міністерством оборони, виплачується поетапно.
На першому етапі виплачується 1/5 суми, на другому етапі — решта щомісячно частками впродовж 40 місяців. Вона виплачується в порядку черговості. Родичі можуть звертатися за допомогою впродовж трьох років від дати, коли військовослужбовець загинув або помер.
Районні ТЦК та СП вивчають документи від дня отримання заяви та протягом семи робочих днів мають їх надіслати до обласних ТЦК та СП. Ті, своєю чергою, також вивчають документи, з’ясовують всі родинні зв’язки, роблять висновки та доповідають до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України.
Потім працівники департаменту надсилають запити до кадрового центру збройних сил, тому що загиблий військовослужбовець повинен вважатися як дійсно загиблий, тобто він є бойовою незворотною втратою. Ті дають висновки, що він дійсно є таким. Потім ці документи відправляються на розгляд до Міністерства оборони та Генерального Штабу, де створена спеціальна комісія, яка і призначає цю виплату.
Коли виплата призначена, то сповіщається фінансово-економічне управління командування Сухопутних військ (воно є розпорядником коштів), на кого призначена саме ця допомога.
Потім районні ТЦК та СП вже сповіщають членів родини телефоном або письмово.
Що робити тим родичам, які після надання всіх необхідних документів, досі не отримали допомогу?
Важливо встановити факт звернення. У людини, яка вже зверталася за виплатами, має бути доказ надання такої заяви. Це лінія відриву, простими словами, “корінець”, який залишається у людини. Потім, відштовхуючись від дати звернення, ми можемо контролювати хід розгляду. Можемо контролювати правомірність районного чи обласного ТЦК та СП і далі — Міністерства оборони.
Якщо виплата затримується, людина може особисто звертатися із заявою до ТЦК, аби з’ясувати, на якому етапі перебуває розгляд заяви. Якщо ж заява вже перебуває у Міноборони в її структурному підрозділі, то звертатися туди напряму для з’ясування причин невиплати. Якщо причини є, то хай ці причини будуть висвітлені у рішенні про відмову. Це рішення про відмову можна оскаржити. Все залежить від того, яка саме позиція Міноборони відносно того чи іншого випадку, відносно того чи іншого військового.
Тому треба завжди збирати максимальну доказову базу, а потім вже звертатися до суду обов’язково. Звернутися до суду треба протягом одного місяця з моменту отримання відмови.
Тобто строки звернення до суду не є необмеженими, для цього є певні ліміти.
Чи були випадки, коли відмовляли родичам загиблих в нарахуванні допомоги? Які причини ненарахування?
Одна з причин, коли не з’ясований статус військового. Адже у нас, крім військового Збройних сил України, є інші категорії, які не захищені в соціальному плані. Це, наприклад, добровольчі формування територіальних громад. Їх дуже важко “підтягнути” під категорію “військовослужбовці”. І коли навіть в родичів такого загиблого будуть всі документи, які відповідають всім вимогам, позиція РТЦК та СП або Міністерства оборони буде однозначною — це буде відмова. Такі категорії лише в судовому порядку можуть захищати свої права.
