Плата за землю є важливим джерелом наповнення місцевого бюджету нашої об’єднаної територіальної громади. Повнота надходження коштів від плати за землю залежить в першу чергу від повноважень місцевих рад, до компетенції яких належить прийняття рішень по встановленню плати за землю на відповідних територіях, від повноти обліку всіх земельних ділянок, що фактично використовуються, який мають забезпечити органи Держгеокадастру, від повноважень контролюючих органів (Державної фіскальної служби України), які адмініструють цю плату та забезпечують повноту і своєчасність сплати до відповідних місцевих бюджетів земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, і, безумовно, від належного обміну інформацією між усіма цими органами щодо суб’єктів та об’єктів оподаткування.
Щорічно, і 2020 рік не є виключенням, вносяться зміни до Податкового кодексу України, які змінюють порядок оподаткування земель. З 1 січня 2019 року набрав чинності Закон України від 23.11.2018 р. № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів». Не оминули зміни і питань, які стосуються плати за землю, зокрема, повноважень місцевих рад по встановленню плати за землю на території адміністративно-територіальних одиниць, а також розмірів ставок земельного податку.
З урахуванням п. 8.3 ст. 8 Податкового кодексу України плата за землю, яка належить до місцевих податків в складі податку на майно, запроваджується на відповідній території рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад. Тому при оподаткуванні земельних ділянок платою за землю для платників важливим є правильність застосування відповідних рішень місцевих рад. З метою уникнення будь-яких непорозумінь з контролюючими органами платникам слід ознайомитись із останніми змінами до рішень місцевих рад про запровадження плати за землю на відповідній території. Це дасть змогу правильно обчислити суму податкового зобов’язання із плати за землю та забезпечить повноту та своєчасність надходження коштів до місцевих бюджетів.
Пп. 14.1.147 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Згідно зі ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Податковим кодексом України визначено, що об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Якщо фізична особа, визначена у пункті 281.1 статті 281 Податкового кодексу України, має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, то така особа до 1 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі та документи, що посвідчують її право на пільгу до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельної ділянки для застосування пільги. Пільга починає застосовуватися до обраної земельної ділянки з базового податкового (звітного) періоду, у якому подано таку заяву.
Пільги по сплаті земельного податку
Так, згідно ст. 281 Податкового кодексу України, від сплати земельного податку у 2020 році звільняються:
інваліди першої і другої групи;
фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
пенсіонери (за віком);
ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:
для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш як 2 гектари;
для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах — не більш як 0,25 гектара, в селищах — не більш як 0,15 гектара, в містах — не більш як 0,10 гектара;
для індивідуального дачного будівництва — не більш як 0,10 гектара;
для будівництва індивідуальних гаражів — не більш як 0,01 гектара;
для ведення садівництва — не більш як 0,12 гектара.
Від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.
Строк сплати податку
Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності на земельну ділянку, а у разі припинення права власності або користування земельний податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності у поточному році.
Відповідальність
У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених Податковому кодексі України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу та пені /за несплату податку, фізичних осіб чекає штраф в розмірі 10% суми боргу (при затримці на 30 днів) або 20% при більш тривалому терміні плюс пеня в розмірі 120% річних облікової ставки НБУ за кожен день прострочення
Відділ архітектури, містобудування, земельних відносин та інфраструктури виконавчого комітету БМР
