ОГОЛОШЕННЯ
15 лютого, в середу, о 16 годині на міському цвинтарі в Бібрці відбудеться панахида на могилі борця за волю України Гриця Пісецького з нагоди 110-ї річниці з дня народження.
Запрошуємо всіх небайдужих взяти участь у вшануванні пам’яті героя.
ЗА ВИЩИМ КРИТЕРІЄМ ПАТРІОТИЗМУ
Після мілітарної поразки визвольних змагань 1917-1920pp. прапор боротьби за незалежність і соборність на західноукраїнських землях підхопила створена у 1920р. Українська Військова Організація (УВО). На герць з окупантом стає і молодша генерація, дух якої гартувався на героїці недавніх визвольних змагань за Державу. Боротьба набуває різних відтінків спротиву - від індивідуального терору, як замах на Ю.Піл- судського у Львові в 1921 p., який не схвалює частина галицької громади (Субтельний О. Україна. Історія. Київ «Либідь» 1991), до масових загаль- ногалицьких акцій (за літо-осінь 1922р. УВО провела близько 2300 підпалів поміщицьких маєтків, фільварків, скирт збіжжя, господарських будівель (Сеньків М., Думинець І. - 3 історії боротьби за соборність українських земель . 1917-1945. Дрогобич, «Відродження», 1995). Протипольські акції УВО, серед яких особливе місце посідали напади на різні державні об'єкти, найчастіше поштові вози, приміщення пошт, банків, скарбових урядів, - звалися «ексами«Головним завданням сексів» було те саме, що й саботажів: підривати авторитет окупаційної влади, створювати стан непевності, залякувати ворога, алярмувати публічну опінію на користь української справи та морально мобілізувати українську суспільність. А крім того, через експропріяційні акти УВО - здобувала гроші на бойову діяльність. Ішлося тут про гроші, здерті польським окупантом з українського населення, а тому й було зовсім виправдано, що ті гроші повинні бути відібрані від грабіжника та використані на боротьбу проти нього», - роз'яснює історик ОУН Петро Мірчук. (Мірчук П. Нарис історії ОУН, т.1, Мюнхен-Лондон-Нью-Йорк, 1968).
31 липня 1930 р. «Польська агенція теле-. графічна» через центральні засоби масової інформації, що виходили у Варшаві, донесла до «обивателів Паньства» інформацію про акцію U.O.W. (Української Військової Організації) під Бібркою. Наступного дня і львівська преса помістила на чільних місцях повідомлення про цю подію: «30.7. біля 1230 між станцією Бібрка-Глібовичі і містом Бібрка виконано грабіжницький напад на поштовий віз, який доставляв до повітового уряду в Бібрці гроші в сумі 55 тис. злотих» (Kurjer Polski. Warszawa. № 207 ЗІ.Іірса 1930). Напад під Бібркою був добре спланований і успішно виконаний 30.07.1930 р. Однак при відступі з місця події в перестрілці з поліцією загинув один із бойовиків УВО. «Lwowski Kurjer Poranny» 2 серпня подає Інформацію про вбитого. Ним виявився Грегор Пісецький, 24 років! (Lwowski Kurjer Poranny. 2.08.1930, № 226)
Гриць був п'ятою дитиною у сім'ї Хлопець прийшов на світ 100 років тому, 12 лютого 1907 р. (за даними брата Данила) у с.Корневі Городенківського повіту, де батько, о.Іван Пісецький, служив парохом з 1905 р. В початковій школі у Корневі вчився добре, з охотою. Після закінчення сільської школи батьки віддали сина до Станіславівської гімназії. Матуральні екзамени склав успішно і з 1928 р. став студентом-правником у Львівському університеті. Отець Іван, батько Гриця, був людиною високопатріотичною, без нього не обходилось жодне національне свято на Го- роденківщині. Приклад. Польська влада заборонила українцям Городенки вмонтувати у збудований пам'ятник дошку з написом: «Борцям за волю України». Виступаючи на цвинтарі, отець Іван у відповідь на заборону прорік: «Цей напис ми вмуруємо в наші серця ... Вмурованої таблиці в наші серця ніхто не вирве» (Український архів. К. XXXIII. Городенщина. Історично-мемуарний збірник. Ню Йорк - Торонто - Вінніпег, 1978). Цю зеленосвятську промову отця Пісецького ще довго повторювали як молитву по всій Городенківщині при проведенні національних святочних акцій. Патріотизм найвищого ґатунку отця Івана підтверджує в листі до автора цієї статті добродійка Євгенія Осадчук з Городенки, яка знала цю сім'ю: «Отець був незламним українським патріотом, до кіния свого життя не платив податок з церкви. Все казав: «Я ляхам грошей не дам», його не раз на фірі привозили на поліцію, але він стояв на своєму». Очевидно, що патріотичний дух сім! не міг не вплинути на дітей, вони його сприйняли сповна ... Гриць, якого вдома і навіть в гімназії любовно називали Цуньо (зменшене від Грицуньо), світогляд батька осягнув повністю і безумовно. Ще у молодших класах гімназії він вступив у «Пласт» і став одним із кращих пластунів куреня «Лісових чортів», плекав у собі почуття обов'язку, дисципліни і жертовності. Всюди встигав: був членом гімназійного аматорського драматичного гуртка, добрим спортовцем, відбував усі літні пластові збори, мав глибокі знання, його гімназійні товариші називали не інакше як «професором». У старших класах гімназії Гриць пов'язав свою долю з УВО, що було логічним вислідом його виховання. В скорім часі, вийнятково за свої особисті і громадянські якості, Гриць стає, за свідченням його брата Данила, провідником однієї із п'ятірок в мережі організації. 29 липня 1930 року він повідомив батька, одягаючи пластунський однострій, що їде у пластовий табір, - насправді виїхав на поклик зверх- ників для участі у бойовій акції...
Після Празької (червень 1930 р.) конференції ОУН, на якій був узгоджений формат відносин з УВО, Юліан Головінський стає Крайовим проповідником ОУН на ЗУЗ (західноукраїнських землях) та одночасно Крайовим Комендантом УВО, яка поступово втрачає самостійність і стає бойовою структурою ОУН. Для організації розбудови партії збільшилась потреба у фінансах. Головінський розробляє план поповнення коштів ОУН, насамперед за рахунок «ексів». «На перший удар вибрано напад на почто- вий амбулянс під Бібркою», - згадує про той час один із чільних ліячів УВО З.Книш (Ренс) (Книш 3. Дух, що тіло рве до бою... Вінніпег, 1951). Для цієї акції визначено четвірку: Ренс, Кришталь (Юрій Дачишин), Кох (Микола Максимкж) і «Грицько» (?). За два дні перед визначеною датою нападу, від «Грицька» з Коломиї надійшла телеграма про хворобу. За рекомендацією Ю.Криш- таля на місце вибулого викликано Гриця Пісецького. Він ще не мав бойової практики, але був сильним і здоровим, відслужив у польському війську і знав зброю.
29 липня всі визначені бойовики зійшлися в ліску під Бібркою, де мав відбутись напад, пройшли ще раз маршрут відходу і поодинці повернулись на нічліг до місцевого зв'язкового (рівно через два місяці після нападу на поштовий віз, поліція тут підступно вб'є Ю.Головінського при проведенні так званого «слідчого есперименту» - прим.автора). ЗО липня о 10 годині вранці бойовики були на визначеному місці. В1130 Ренс і Кришталь вийшли на шлях, Кох був на горбку за деревами і мав подати сигнал про наближення амбулянсу. Гриць Пісецький заліг неподалік у кущах. В один момент Кох підняв руку і зник в іущавині — з'явився почтовий віз. Біля візника, молодого хлопця, сидів" озброєний постерунковий. Кришталь вхопив коня за уздечку, Ренс скомандував до поліциста: «Рен- це до ґури», Гриць вискочив із засідки із Кришталем перевернули в рів віз з кіньми разом, фірман утік, поліцист був смертельно поранений. Гроші виявилися металевими (монетами) в полотняних мішках. Частину грошей заладували в наплечники, а решту заховали в лісі. Це їх трохи затримало. Почався відхід. Фірман добіг до Бібрки і здійняв ґвалт. Поліційна погоня на конях наздогнала утікачів на узліссі, - вони розбіглися в різні боки. Один із них заліг і почав відстрілюватись. «Поліцист Франчак відповів вистріла- ми, один із них попав бандитові в ноіу, другий в ліву грудь, третій справа над вухом» - так описує перестрілку Lwowski Kurjer Poranny в номері за 2 серпня.
Дещо інакше подає фінал поліційної погоні українська преса. «Зроблено облаву й за Хлібовичами здогнали одного з учасників... Він вистрілив о здоганяючого його поліцая та не вцілив, зате поліцай вцілив його двома кулями. Ранений впав на землю, останніми силами вистрілив собі в бороду й загинув на місці. Вбитий це Гриць Пісецький, студент прав, син от. Пісецького з Корнів поз.Городсика. Вбитий мав при собі відзнаку УВО» («Жіноча доля», 1930 ч.32., «Діло», 1 серпеня 1930 p.).
Поліція не дозволила батькам забрати тіло вбитого сина, і він був похований за рішенням влади під міським цвинтарем у Бібрці. Відспівував усопшого бібрський священик (з часом могила опинилась в центрі кладовища). У 30-х pp. упорядкував могилу, за дорученням організації, місцевий муляр Іван Керницький (замордований у Бібрській тюрмі між 26 і 28 червня 1941 р. - прим, автора). Двічі на рік (1 листопада та на Зелені свята) від ОУН покладали на могилу Г.Пісецького терновий вінок (галицька традиція щодо стрілецьких могил"). Поліція намагалась не допустити вшановування героя, але не зважаючи навіть на загрозу штрафу чи арешту, кожного року вінок пам'яті лежав на своєму місці (для прикладу: 6 вересня 1930 р. Бережанський суд засудив за опіку над могилами УСС: Петра Сагайдачного на 10 місяців, В.Булика і Д.Семчишина - по шість місяців в'язниці, а священика о.В.- Соломку та ін. 28 підсудних на кару по 2 і гіів місяця в'язниці (Мірчук П. Нарис історії ОУН). Корнівчани з поваги до о. Івана та його вбитого сина, висипали символічну могилу на сільському цвинтарі...
«26 листопада 1930 р. суд присяглих у Львові за приналежність до УВО та ОУН і напад на поштовий амбулянс під Бібркою засудив: Юрка Кришталя, Миколу Макси- мюка, Зиновія Книша, Богдана Кравціва, Зе- нона Пеленського, Дмитра Вирсту, Богдана Кордюка, Йосипа Процишина, Жигмонта Процишина, Володимира Качмарського, Володимира Андрущака, Володимира Чоловсь- кого, Прокопа Матійціва і Юлію Козакевич - разом на 1 кару смерти і 37 років в'язниці» (Мірчук П. Нарис історії ОУН).
Людська цивілізація виробила вищий критерій реального патріотизму - смерть за Вітчизну. Гриць Пісецький здійснив свій злет на вершину патріотичного чину - згинув у боротьбі за Україну. Він виконав присягу. Автор вплітає свою статтю у вінок пам'яті на могилу Патріота з нагоди сотої річниці його народження.
Тарас ШАХ, м.Бібрка на Львівщині
