15.02.17 Панахда на могилі героя

ОГОЛОШЕННЯ

15 лютого, в середу, о 16 годині на міському цвинтарі в Бібрці відбудеться панахида на могилі борця за волю України Гриця Пісецького з нагоди 110-ї річниці з дня народження.

Запрошуємо всіх небайдужих взяти участь у вшануванні пам’яті героя.

 

 

ЗА ВИЩИМ КРИТЕРІЄМ ПАТРІОТИЗМУ

Після мілітарної поразки визвольних змагань 1917-1920pp. прапор боротьби за незалежність і соборність на західноукраїнських землях підхопила створена у 1920р. Українська Військова Організа­ція (УВО). На герць з окупантом стає і молодша генерація, дух якої гарту­вався на героїці недавніх визвольних змагань за Державу. Боротьба набуває різних відтінків спротиву - від індивідуального терору, як замах на Ю.Піл- судського у Львові в 1921 p., який не схвалює частина галицької громади (Субтельний О. Україна. Історія. Київ «Либідь» 1991), до масових загаль- ногалицьких акцій (за літо-осінь 1922р. УВО провела близько 2300 підпалів поміщицьких маєтків, фільварків, скирт збіжжя, господарських будівель (Сеньків М., Думинець І. - 3 історії боротьби за соборність українських земель . 1917-1945. Дрогобич, «Відродження», 1995). Протипольські акції УВО, серед яких особливе місце посідали напади на різні державні об'єкти, найчастіше поштові вози, приміщення пошт, банків, скарбових урядів, - звалися «ексами«Головним завданням сексів» було те саме, що й саботажів: підривати авторитет окупаційної влади, створювати стан непевності, залякувати ворога, алярмувати публічну опінію на користь української справи та морально мобілізувати українську суспільність. А крім того, через експропріяційні акти УВО - здобувала гроші на бойову діяльність. Ішлося тут про гроші, здерті польським окупантом з українського населення, а тому й було зовсім виправдано, що ті гроші повинні бути відібрані від грабіжника та викорис­тані на боротьбу проти нього», - роз'яснює історик ОУН Петро Мірчук. (Мірчук П. Нарис історії ОУН, т.1, Мюнхен-Лондон-Нью-Йорк, 1968).

31 липня 1930 р. «Польська агенція теле-. графічна» через центральні засоби масової інформації, що виходили у Варшаві, донес­ла до «обивателів Паньства» інформацію про акцію U.O.W. (Української Військової Організації) під Бібркою. Наступного дня і львівська преса помістила на чільних місцях повідомлення про цю подію: «30.7. біля 1230 між станцією Бібрка-Глібовичі і містом Бібрка виконано грабіжницький напад на поштовий віз, який доставляв до повітово­го уряду в Бібрці гроші в сумі 55 тис. зло­тих» (Kurjer Polski. Warszawa. № 207 ЗІ.Іірса 1930). Напад під Бібркою був добре сплано­ваний і успішно виконаний 30.07.1930 р. Однак при відступі з місця події в пе­рестрілці з поліцією загинув один із бойо­виків УВО. «Lwowski Kurjer Poranny» 2 сер­пня подає Інформацію про вбитого. Ним ви­явився Грегор Пісецький, 24 років! (Lwowski Kurjer Poranny. 2.08.1930, № 226)

Гриць був п'ятою дитиною у сім'ї Хлопець прийшов на світ 100 років тому, 12 лютого 1907 р. (за даними брата Данила) у с.Корневі Городенківського повіту, де батько, о.Іван Пісецький, служив парохом з 1905 р. В по­чатковій школі у Корневі вчився добре, з охо­тою. Після закінчення сільської школи бать­ки віддали сина до Станіславівської гімназії. Матуральні екзамени склав успішно і з 1928 р. став студентом-правником у Львівському університеті. Отець Іван, батько Гриця, був людиною високопатріотичною, без нього не обходилось жодне національне свято на Го- роденківщині. Приклад. Польська влада за­боронила українцям Городенки вмонтувати у збудований пам'ятник дошку з написом: «Борцям за волю України». Виступаючи на цвинтарі, отець Іван у відповідь на заборону прорік: «Цей напис ми вмуруємо в наші сер­ця ... Вмурованої таблиці в наші серця ніхто не вирве» (Український архів. К. XXXIII. Городенщина. Історично-мемуарний збірник. Ню Йорк - Торонто - Вінніпег, 1978). Цю зеленосвятську промову отця Пісецького ще довго повторювали як молитву по всій Городенківщині при проведенні національних святочних акцій. Патріотизм найвищого ґатунку отця Івана підтверджує в листі до автора цієї статті добродійка Євгенія Осадчук з Городенки, яка знала цю сім'ю: «Отець був незламним українським патріотом, до кіния свого життя не платив податок з церк­ви. Все казав: «Я ляхам грошей не дам», його не раз на фірі привозили на поліцію, але він стояв на своєму». Очевидно, що патріотич­ний дух сім! не міг не вплинути на дітей, вони його сприйняли сповна ... Гриць, якого вдо­ма і навіть в гімназії любовно називали Цуньо (зменшене від Грицуньо), світогляд бать­ка осягнув повністю і безумовно. Ще у мо­лодших класах гімназії він вступив у «Пласт» і став одним із кращих пластунів куреня «Лісових чортів», плекав у собі почуття обо­в'язку, дисципліни і жертовності. Всюди встигав: був членом гімназійного аматорсь­кого драматичного гуртка, добрим спортовцем, відбував усі літні пластові збори, мав глибокі знання, його гімназійні товариші на­зивали не інакше як «професором». У стар­ших класах гімназії Гриць пов'язав свою долю з УВО, що було логічним вислідом його ви­ховання. В скорім часі, вийнятково за свої особисті і громадянські якості, Гриць стає, за свідченням його брата Данила, провідником однієї із п'ятірок в мережі організації. 29 лип­ня 1930 року він повідомив батька, одягаючи пластунський однострій, що їде у пластовий табір, - насправді виїхав на поклик зверх- ників для участі у бойовій акції...

Після Празької (червень 1930 р.) конфе­ренції ОУН, на якій був узгоджений фор­мат відносин з УВО, Юліан Головінський стає Крайовим проповідником ОУН на ЗУЗ (західноукраїнських землях) та одночасно Крайовим Комендантом УВО, яка поступо­во втрачає самостійність і стає бойовою структурою ОУН. Для організації розбудо­ви партії збільшилась потреба у фінансах. Головінський розробляє план поповнення коштів ОУН, насамперед за рахунок «ексів». «На перший удар вибрано напад на почто- вий амбулянс під Бібркою», - згадує про той час один із чільних ліячів УВО З.Книш (Ренс) (Книш 3. Дух, що тіло рве до бою... Вінніпег, 1951). Для цієї акції визначено чет­вірку: Ренс, Кришталь (Юрій Дачишин), Кох (Микола Максимкж) і «Грицько» (?). За два дні перед визначеною датою нападу, від «Грицька» з Коломиї надійшла телегра­ма про хворобу. За рекомендацією Ю.Криш- таля на місце вибулого викликано Гриця Пісецького. Він ще не мав бойової практи­ки, але був сильним і здоровим, відслужив у польському війську і знав зброю.

29 липня всі визначені бойовики зійшли­ся в ліску під Бібркою, де мав відбутись на­пад, пройшли ще раз маршрут відходу і по­одинці повернулись на нічліг до місцевого зв'язкового (рівно через два місяці після на­паду на поштовий віз, поліція тут підступно вб'є Ю.Головінського при проведенні так зва­ного «слідчого есперименту» - прим.автора). ЗО липня о 10 годині вранці бойовики були на визначеному місці. В1130 Ренс і Кришталь вийшли на шлях, Кох був на горбку за дере­вами і мав подати сигнал про наближення амбулянсу. Гриць Пісецький заліг неподалік у кущах. В один момент Кох підняв руку і зник в іущавині — з'явився почтовий віз. Біля візника, молодого хлопця, сидів" озброєний постерунковий. Кришталь вхопив коня за уз­дечку, Ренс скомандував до поліциста: «Рен- це до ґури», Гриць вискочив із засідки із Кришталем перевернули в рів віз з кіньми разом, фірман утік, поліцист був смертельно поранений. Гроші виявилися металевими (монетами) в полотняних мішках. Частину грошей заладували в наплечники, а решту заховали в лісі. Це їх трохи затримало. По­чався відхід. Фірман добіг до Бібрки і здійняв ґвалт. Поліційна погоня на конях наздогнала утікачів на узліссі, - вони розбіглися в різні боки. Один із них заліг і почав відстрілюва­тись. «Поліцист Франчак відповів вистріла- ми, один із них попав бандитові в ноіу, дру­гий в ліву грудь, третій справа над вухом» - так описує перестрілку Lwowski Kurjer Poranny в номері за 2 серпня.

Дещо інакше подає фінал поліційної по­гоні українська преса. «Зроблено облаву й за Хлібовичами здогнали одного з учас­ників... Він вистрілив о здоганяючого його поліцая та не вцілив, зате поліцай вцілив його двома кулями. Ранений впав на землю, останніми силами вистрілив собі в бороду й загинув на місці. Вбитий це Гриць Пісець­кий, студент прав, син от. Пісецького з Корнів поз.Городсика. Вбитий мав при собі відзнаку УВО» («Жіноча доля», 1930 ч.32., «Діло», 1 серпеня 1930 p.).

Поліція не дозволила батькам забрати тіло вбитого сина, і він був похований за рішен­ням влади під міським цвинтарем у Бібрці. Відспівував усопшого бібрський священик (з часом могила опинилась в центрі кладо­вища). У 30-х pp. упорядкував могилу, за до­рученням організації, місцевий муляр Іван Керницький (замордований у Бібрській тюрмі між 26 і 28 червня 1941 р. - прим, ав­тора). Двічі на рік (1 листопада та на Зелені свята) від ОУН покладали на могилу Г.Пісецького терновий вінок (галицька тра­диція щодо стрілецьких могил"). Поліція на­магалась не допустити вшановування героя, але не зважаючи навіть на загрозу штрафу чи арешту, кожного року вінок пам'яті ле­жав на своєму місці (для прикладу: 6 верес­ня 1930 р. Бережанський суд засудив за оп­іку над могилами УСС: Петра Сагайдачно­го на 10 місяців, В.Булика і Д.Семчишина - по шість місяців в'язниці, а священика о.В.- Соломку та ін. 28 підсудних на кару по 2 і гіів місяця в'язниці (Мірчук П. Нарис історії ОУН). Корнівчани з поваги до о. Івана та його вбитого сина, висипали символічну могилу на сільському цвинтарі...

«26 листопада 1930 р. суд присяглих у Львові за приналежність до УВО та ОУН і напад на поштовий амбулянс під Бібркою засудив: Юрка Кришталя, Миколу Макси- мюка, Зиновія Книша, Богдана Кравціва, Зе- нона Пеленського, Дмитра Вирсту, Богдана Кордюка, Йосипа Процишина, Жигмонта Процишина, Володимира Качмарського, Во­лодимира Андрущака, Володимира Чоловсь- кого, Прокопа Матійціва і Юлію Козакевич - разом на 1 кару смерти і 37 років в'язниці» (Мірчук П. Нарис історії ОУН).

Людська цивілізація виробила вищий критерій реального патріотизму - смерть за Вітчизну. Гриць Пісецький здійснив свій злет на вершину патріотичного чину - зги­нув у боротьбі за Україну. Він виконав при­сягу. Автор вплітає свою статтю у вінок па­м'яті на могилу Патріота з нагоди сотої річниці його народження.

Тарас ШАХ, м.Бібрка на Львівщині